КОЗАЦТВО І ЙОГО ІСТОРИЧНА РОЛЬ


Козацтво – це історичне явище ефективної організації громад, їх економічного та політичного устрою, військової справи, виховання молоді та інших важливих чинників.

Впродовж усієї історії козацтво відігравало величезну роль в державотворенні України. Визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького завершилася створенням самостійної козацької держави – України. Вдруге, у 1918 році, на короткий час Гетьману Павлу Скоропадському вдалося створити незалежну державу. Козацька Україна швидко міцніла, будувалися храми, навчальні заклади, відроджувалися наука і культура. І тільки несприятливі зовнішньополітичні умови не дали змоги Україні затвердитись як самостійній державі.

 Багатовікова історія козацтва переконливо довела його силу та здатність бути провідником та захисником народу, його незалежності, організації громад, які здатні ефективно протидіяти як зовнішнім, так і внутрішнім намаганням їх покріпачення та закабалення.

Фахівці Військово-козацького департаменту Української Академії Наук досліджують всі аспекти діяльності козацтва в різні історичні періоди, розробляють перспективні програми його ефективного сучасного розвитку.

Юристи Департаменту досліджують документи, пов’язані з подіями козацької доби. Наприклад, значний інтерес представляє собою Конституція Пилипа Орлика (вона була першою в світі, та на багато часу випередила проголошення Конституцій у країнах Європи та США) та його договір із запорожцями, які проголосили його гетьманом України. Ось основні статті цього документу (травень 1710 року):

1. В Україні мусить панувати віра православна з метрополією в Києві від Цареградського патріарха.

2. Межа України з Польщею має проходити по річці Случ, а з Московією – як записано в Переяславській умові Богданом Хмельницьким.

3.  Кримським ханством має бути приязнь.

4. Столиці України Києву та всім містам українським забезпечити давні права.

5. Гетьман повинен пильнувати, щоб ні полковники, ні інша військова старшина не забирала собі в підданці й не примушувала ні до якої панщини ані козаків, ані посполитих.

6. Гетьман не має права призначати на посади, бо всі посади мають бути виборні.

7. Гетьман не має права нікого судити, а всі справи, навіть за образу самого гетьмана, передавати на генеральний суд.

8. Тричі на рік: на Різдво, на Великдень та на Покрову в гетьманській резиденції мають відбуватися генеральні ради для вирішення найважливіших справ. На ті ради мають з’їхатись: генеральна старшина, полковники, полкова старшина, сотники, виборні від полків генеральні радники й представники Запорозького Війська. Без ухвали генеральної ради гетьман може відправляти тільки пильні справи за радою генеральної старшини.

9. Побудовані російським військом на Запорожжі містечка мають бути зруйновані й ніхто на запорозьких землях не має права ставити ніяких міст.

10. Міста: Трехтемирів, Келеберда й Переволочна з перевозами мають належати Війську Запорозькому, а також і весь Дніпро з усіма річками, починаючи під Переволочної, до самого Очакова.
Козацтво – це громади що борються за справжню демократію, мають багатовіковий досвід, здатні ефективно вирішувати і найважливіші проблеми сьогодення.
 
 
 
 
 Image
    Image
     
  Image
 
 
 
lang lang lang